Розвиток нових форм сімейного виховання – це одне з головних завдань держави, щоб знедолені діти в майбутньому знайшли тепло і затишок у нових родинах.
Аріна Валеріївна Биркова – головний бухгалтер одного з районних підприємств Кіровоградщини, виростивши своїх двох дітей, приділяла увагу сусідським діткам, що мали дуже не легку долю. Умови, в яких доводилося жити бідолашним малим, поведінка їх горе-батьків обурювали її, а сумні оченята дітей неможливо було забути…
Одного разу вона стала свідком вилучення дітей із цієї неблагополучної сім’ї. Те, що вона побачила, вразило її в саме серце. Побачивши таку картину, Аріна Валеріївна вирішила, що їй просто необхідно допомогти цим діткам!!!
Саме в цей час працівниками районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводилась чергова акція, спрямована на інформування мешканців району щодо створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.
Звернувшись до спеціалістів центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Аріна Валеріївна отримала вичерпну інформацію щодо створення прийомної сім’ї, була направлена до обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на навчання, по проходженню якого взяла на виховання сусідських хлопчиків.
Треба було бачити радість малих! У них буде хоч і не рідна, але справжня мама. Ще більше зраділи діти, коли побачили свою кімнату, яку облаштувала для них Аріна Валеріївна. Тут для кожного з них своє ліжко, стіл для занять, телевізор, іграшки, книжки. У дітей є гарний одяг, зручне взуття.
Вже через рік перебування в прийомній сім’ї, діти почали називати Аріну Валеріївну мамою, хоч уже досить дорослі, щоб усвідомлювати, що у них є рідна мати. Та, певно, вони розуміють, а вірніше – відчувають: справжня мама має турбуватися про своїх дітей так, як це робить Аріна Валеріївна.
Дітки ходять у школу, навчаються в четвертому класі. У кожного своє захоплення: Вітю вабить комп’ютерна техніка, Ярик охоче відвідує гурток "Умілі руки". Як усі хлопчики їх віку вони енергійні, рухливі, часом розбишакуваті, але Аріна Валерівна з розумінням ставиться до них, вона сувора, але справедлива зі своїми дітьми, як і належить матері.
Хлопчики це відчувають і цінують. Одного разу Ярик прийшов із школи з "ліхтарем" під оком. Виявляється, хтось із школярів сказав йому, що знає його маму, а Аріна Валеріївна – то не рідна мама. Ярик не міг стерпіти, і почав доводити, що його справжня мама – Аріна Валеріївна. У суперечці малому, мабуть, забракло аргументів, і в хід пішли кулаки… Довелося мамі йти до школи розбиратися…
Хто знає, скільки синяків і гуль приноситимуть до дому прийомні сини, скільки сил і терпіння доведеться докласти їх прийомній матері, щоб виросли вони справжніми людьми. Але Аріна Валеріїна готова до цього, бо свідомо прийняла рішення і взяла на себе відповідальність за життя двох знедолених хлопчиків. І це вчинок, гідний великої поваги! Побажаймо ж їй та її родині всього найкращого в житті!
Прес-центр ОЦСССДМ
Хролікова Анна
15.03.2010 року
|
