Далекого жовтневого дня 1989 року, в Київському пологовому будинку, народився хлопчик . Народившись на світ, він ще не знав, які «подарунки» йому приготувала доля.
Сергій, так ми його назвемо, так і не куштував материнського молока, яке найсмачніше і найкорисніше в світі, його так і не обіймали найлагідніші руки в світі – мамині руки, йому не співали колискових пісень – тому що відразу після народження від нього відмовилася найдорожча в світі людина, яка під своїм серцем всі дев’ять місяців виношувала свою дитину - його мама.
Зараз ми не можемо сказати, що підштовхнуло жінку на такий жорстокий крок, ми не можемо її засуджувати, але одним аркушем паперу – заявою, вона прирекла свою рідну часточку до сирітської долі.
Спочатку домівкою Сергія була лікарня, тому що лікарі виставили йому невтішні діагнози, потім – будинок дитини, школа – інтернат, після закінчення якої Сергій почав навчатися в Новоукраїнському професійно-технічному училищі №40, за спеціальностю муляр-штукатур.
За всі роки ніхто з рідних не намагався розшукати його. Навчаючись в училищі педагогічні працівники розшукали жінку, яка подарувала життя Сергію, але вона категорично не хотіла нічого слухати про свого покинутого сина, і дала зрозуміти, щоб її залишили в спокої.
Тим часом хлопець дорослішав та закінчував навчання. Що далі? Куди йти? Де жити? Як будувати своє життя, коли поряд немає нікого, з ким можна було б порадитися, хто б підказав та направив на вірний шлях.
На допомогу Сергію прийшли спеціалісти Новоукраїнського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Кіровоградської області.
Обміркувавши ситуацію, хлопчика було направлено до Новоукраїнської центральної районної лікарні з метою проходження медичного обстеження, для подальшого направлення його до Кіровоградського обласного центру соціально-психологічної допомоги, як особу, яка опинилася в складних життєвих обставинах.
За цей час спеціалісти районного центру вирішили слідуючі завдання:
- поставили Сергія на облік в центр зайнятості населення, щоб він мав змогу отримувати допомогу по безробіттю;
- написали клопотання до Новоукраїнської міської ради про взяття Сергія на чергу для отримання житла (позачергову), як особу з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, та виділення комунального житла.
Питання про виділення житла Сергію було розглянуто на засіданні міськвиконкому при Новоукраїнській міській раді і вирішено позитивно. Сергію виділили житло. Хоча невелике – одну жилу кімнату та кухню, але своє. Постільну білизну, ковдру, подушку, одяг, посуд, стільці – все це завезли Сергію на його нову квартиру спеціалісти районного центру. Він не вірив своїм очам: тепер Сергій сам собі господар. Звичайно, роботи в кімнатах ще багато, але це вже питання інше. Головне, що є свій куточок, і не потрібно думати, де переночувати сьогодні.
Питання залишалося відкритим ще з працевлаштуванням. Ми направили клопотання до Новоукраїнського житлово-комунального підприємства, і тут нас зустріли з розумінням і через декілька днів Сергій вже проходив повторне медичне обстеження для влаштування на роботу на цьому підприємстві.
Звичайно, перед працівниками Новоукраїнського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проблем ще багато: навчити Сергія жити самостійно, обмірковано витрачати свої зароблені кошти, налагодити стосунки в трудовому колективі та із сусідами. Але ми на вірному шляху, і дивлячись в очі, сповнені подякою, розумієш, що наша кропітка робота не проходить марно, що ми потрібні людям.
Прес-центр ОЦСССДМ
05.09.2009 року
|
