Семінар з соціальної інтеграції ромів в українське суспільство

         Проблему інтеграції ромської меншини в українське суспільство днями обговорювали фахівці районних та міських центрів соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Кіровоградщини під час проведення тематичного семінару, що проходив в Олександрійському міськрайонному центрі зайнятості й був ініційований Кіровоградським обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
        Захід відкрив перший заступник голови РДА Юрій Коваль, який відзначив, що нині на території нашого краю проживає незначна кількість ромів, проте ця етнічна група, на його переконання, дійсно у числі найбільш специфічних, конфліктні ситуації з якими часто вирішують саме соціальні працівники.
        Також гостей та учасників заходу привітала директор Олександрійського районного центру СССДМ Ірина Чемерис. Потім до слова запросили поважну гостю – тренера Ради Європи, представника програми «ROMED 2» в Україні Наталію Костюк. Вона ж детально озвучила проблеми ромської меншини в нашій країні, адже не один рік їх вивчає. Після знайомства з учасниками семінару, а таких тут було близько 30 осіб - керівників та працівників різних соціальних служб з Кіровоградщини - пані Наталія запросила їх до обговорень і дискусій. Отож і торкнулися соцпрацівники найбільш наболілих тем, пов’язаних із роботою з ромами.
        Офіційно ж на території України нині мешкає близько 50 тис. циган, але реально ця кількість – вдвічі-тричі більша. Враховуючи традиціоналізм і величезну кількість небезпідставно негативних стереотипів в українському суспільстві щодо циган, ця народність виявилася викинутою на узбіччя. Наталія Костюк переконувала присутніх, що в нашому суспільстві існує достатньо стереотипів згідно з яким роми – це лише дрібні злодюжки чи кишенькові злодії, професійні жебраки, ворожки тощо. Однак це твердження – неоднозначне. І хоча циганська злочинність має місце у нашому житті, але ж цигани, як і українці, бувають різні. Досвід роботи в програмі «ROMED 2», зі слів Н. Костюк, дає можливість стверджувати, що цигани, як і ми, перш за все налаштовані на нормальне співжиття із соціумом країни, де вони мешкають. Вони так само, як і ми, прагнуть кращого. Єдине «але», цигани ніколи не мали власної держави і впродовж всієї своєї історії були вигнанцями в чужих країнах. Але ж яка ситуація з цим зараз? Не дуже змінився їхній статус і в наш час. І підтвердженням тому стали численні історії, котрі озвучувалися на семінарі. Це переважно негативний досвід спілкування, який отримували соцпрацівники. Серед основних проблем, з якими вони стикають повсякчас, відсутність у ромів документів, не зареєстровані шлюби і незареєстровані новонароджені діти, малограмотність та суцільне безробіття. Усе це, на думку учасників семінару, створює замкнене коло. Цигани не вміють ні читати, ні писати, а на роботу їх беруть хіба що різноробочими. Допомогти їм дуже складно. І не обходиться без конфліктів. А підтримують їх реально лише місіонери або ж представники різних європейських фондів, які власне й створені з однією метою - допомогти ромській меншині.