Одного осіннього холодного ранку до гуртожитку прийшов легко вдягнений, брудний, виснажений хлопець Андрійко. Вислухавши його життєву страшну історію, працівники гуртожитку не могли залишитися байдужими.
Андрій до 7 років виховувався у неблагополучній сім'ї, батьки зловживали алкогольними напоями, не займалися дитиною, навіть, хотіли продати Андрія циганам за пляшку горілки. Рішенням суду, так званих “батьків”, позбавили батьківських прав – Андрій потрапив у дитячий будинок, де пробув недовго – всього рік і його всиновили. Сім'я, в яку потрапив хлопчик, вже мала свою дитину, взяли його тільки для того, щоб батько не пішов служити до лав Радянської армії.
Андрій прожив у новій сім'ї до свого 16-річчя і його вигнали на вулицю, бо був вже не потрібен. У хлопця не було ні житла, ні паспорта, ні роботи, ні одягу, тільки мав освіту - 6 класів допоміжної школи. Він ночував у люках. Без паспорта не міг влаштуватися на роботу, перебивався тимчасовими заробітками, де його постійно дурили і не платили. Почав зловживати алкогольними напоями, втратив життєві орієнтири.
В соціальний гуртожиток Андрій потрапив в 20 років. Працівники гуртожитку з розумінням віднеслися до важкого життєвого становища, в якому опинився хлопець. Директор гуртожитку подарував Андрію свою зимову куртку. Завідувач господарством та соціальний педагог купували за свій власний рахунок продукти харчування, речі особистої гігієни, бо на той момент в нього нічого свого не було.
Завдяки згуртованій роботі спеціалістів соціального гуртожитку було відновлено весь пакет документів: свідоцтво про народження, паспорт, ідентифікаційний номер тощо.
Соціальним педагогом гуртожитку було розроблено індивідуальний план роботи, надавались соціально-побутові, соціально-педагогічні, соціально-медичні, психологічні, юридичні та інформаційні послуги. Працівники міського соціального гуртожитку сприяли працевлаштуванню на найкраще підприємство міста ВАТ “Птахокомбінат”, влаштуванню на навчання до вечірньої школи, для отримання середньої освіти. Андрій навчився планувати особистий бюджет, відкладати гроші.
Андрій, відчуваючи турботу працівників міського соціального гуртожитку, всіма силами намагався допомогти їм у всьому.
Хлопець поступово почав виходити з депресивного стану, став більш відкритий у спілкуванні з оточуючими, перестав зловживати алкогольними напоями.
У Андрія була мрія - знайти свою рідну сестру, з якою їх розлучили ще в дитинстві. Його мрія здійснилася, працівники гуртожитку допомогли йому знайти сестру, яка проживала в іншому місті, мала власне житло. Сестра забрала Андрія до себе на постійне місце проживання.
За рік, який хлопець прожив в соціальному гуртожитку, до нього всі звикли, шкода було розлучатися, але всі розуміли, що йому буде краще там, з рідною сестрою в місті, де більше перспектив.
Прізвища, ім’я по батькові в історіях було змінено.
Прес-центр ОЦСССДМ
19.02.2009 року
|
