Зростаючи в сім’ї, дитина, спостерігаючи за своїми батьками, вчиться взаємодіяти з іншими людьми, набуває навиків організації дозвілля, формувати бюджет сім’ї, вирішувати дрібні побутові питання: визвати майстра, коли прорвало трубу, заплатити за споживання електроенергії, віднести черевики в ремонт, зберігати власне здоров’я та не шкодити здоров’ю інших тощо. В дитини, що виросла в сім’ї, всі ці навики формуються начебто самі по собі, на основі наслідування поведінки батьків. Дитина, що виховується в інтернатному закладі, нажаль, позбавлена такої можливості.
Не таємницею є й той факт, що, покинувши стіни інтернатного закладу, де вони були на повному утриманні, діти не в змозі організувати власний побут, будувати довготривалі стосунки та найгірше – вони не знають як це – бути батьками, адже ніколи не бачили батьківських відносин.
Більшість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, отримавши матеріальну допомогу, витрачають її на дрібні яскраві речі та дорогий непрактичний одяг, який, доречі, не цінується. Вже наступного дня в них не залишається жодної копійки.
Очевидним стає той факт, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, потребують допомоги в отриманні навиків позитивної соціальної поведінки. Зазначену допомогу вони отримують від центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області.
З метою здійснення соціальної адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до самостійного життя центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді при 16 інтернатних закладах області створені спеціалізовані формування Школа самостійного життя. В рамках діяльності зазначених формуваннь здійснюється реалізація програми соціальної адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із числа учнів старших та випускних класів інтернатних закладів до самостійного життя.
Дана програма реалізовується з урахуванням індивідуальних особливостей та потреб кожної дитини. Здійснюється як групова, так і індивідуальна робота з залученням фахівців відповідно до потреб.
Під час занять діти оволодівають навичками будувати власний побут та взаємовідносини в суспільстві. Однак, про досягнення краще розповідати на конкретних прикладах.
Так, у 2008 році під соціальним супроводом Олександрійського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перебувала К., учениця 10 класу Новопразької спеціальної школи-інтернат. К. має фізичні вади, вона – інвалід дитинства та має дефекти мовленнєвого розвитку, що в свою чергу призвели до певних проблем у психічному розвитку. З одного боку спілкування з оточуючими ускладнювала хвороба, а з іншого у – К. виник певний комплекс, певна сором’язливість: дівчинка відчувала себе не такаю як усі. Звідси з’явилася напруга та замкнутість, а коло спілкування стало обмеженим.
На допомогу К. прийшов Олександрійський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Який разом з вихователем, спеціалістом з охорони дитинства, адміністрацією школи-інтернат оформили документи щодо майна дитини.
Організована робота логопеда дала можливість покращити мовленневу діяльність дитини.
В результаті проведених бесід, корегуючих вправ, консультацій та інших методів соціальної роботи у К. були сформовані навички самообслуговування, спілкування. До того ж, покращився емоційний стан К., було знято психічне напруження.
Прес-центр ОЦСССДМ
05.02.2009 року
|
