На початку весни 2014 року до комунального закладу «Кіровоградський обласний соціальний центр матері та дитини» Кіровоградської обласної ради звернулась тендітна молода жінка з дитиною. Вона випадково дізналась, що є заклад, де можна отримати допомогу жінкам, які опинилися у складних життєвих обставинах. Виявилось, що сама вона сирота і приїхала з Миколаївської області, де проживала зі своїм цивільним чоловіком та його батьками, але через сімейні непорозуміння між членами родини була змушена залишити домівку й шукати підтримку деінде. Батько дитини не заперечував щоб вона на деякий час поїхала, але обіцяв владнати сімейні непорозуміння і забрати жінку з дитиною додому. По Світлані було видно, що вона дуже страждає, адже кохає свого цивільного чоловіка і чекає його приїзду.
        В ході роботи з жінкою, з’ясувалось, що її цивільний чоловік є батьком її дитини, але реєструвати дитину на своє прізвище він відмовився через заборону авторитетного глави сімейства – свого батька. З цієї ж причини Світлану з дитиною не зареєстрували за адресою проживання, мовляв, що вона сирота, а отже, може претендувати на їхнє майно, оскільки свого немає. Окрім того, виявилось, що жінка втратила паспорт, що стало ще однією з перепон в оформленні державної соціальної допомоги при народженні дитини, та інших соціальних виплат, на які мала право. Тож Світлана залишилась одна з дитиною на руках та купою проблем, які сама не здатна була вирішити. Вона розповіла, що виховувалась в школі-інтернаті, має ще братів і сестер, які набагато старші за неї, але де вони зараз вона не знає. Батьки її померли. Житлом жінка не забезпечена.
        За сприяння КЗ «КОС центр матері та дитини» КОР було вирішено питання реєстрації жінки з дитиною, зібрано всі необхідні документи для виготовлення паспорту. Коли останній був готовий, жінці допомогли зібрати всі необхідні документи для отримання державної соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги одинокій матері.
        Потрібно зазначити, що весь цей час Світлана жила практично без грошей. Незначні кошти на придбання підгузків надсилав поштовими переказами її цивільний чоловік, з яким вона часто спілкувалась по телефону. Всі інші необхідні речі Світлані було надано у нашому закладі, завдяки наданій громадськими організаціями, волонтерами та спонсорами допомоги: продукти харчування для жінки та дитини, ліки, підгузки, дитячий візок, одяг та іграшки.
        Соціальним педагогом та психологом центру проводилась робота, направлена на зниження тривожності за себе та майбутнє дитини, планування сімейного бюджету, раціональне використання коштів. Були привиті навики по догляду за дитиною, приготуванню їжі, самообслуговуванню, тощо.
        Світлана часто задавала питання: «Чому ви все це робите для мене?». Вже перебуваючи в закладі, вона не переставала дивуватись, що світ не такий жорстокий як вона уявляла, і при бажанні можна знайти місце та людей, які нададуть допомогу, порадять, переживатимуть за неї, допоможуть повернути втрачену впевненість у собі та власних силах, що дасть змогу повністю зосередити свою увагу на потребах дитини та її розвитку.
        Коли через певний термін Світлана отримала всі належні їй кошти, за рекомендацією спеціалістів закладу вона почала планувати придбання будиночка у селі, щоб мати впевненість у майбутньому. Але склалось по іншому. Почуття батька дитини до Світлани та сина переважили сімейні непорозуміння. Одного дня він з’явився на порозі центру з букетом квітів та словами вибачення перед Світланою та сином. В той же день молода пара та їх дитина залишили заклад.
        Через деякий час Світлана сама зателефонувала до центру і розповіла, що дуже щаслива, що у неї все добре, дитина здорова, росте під пильним наглядом та любов’ю мами і тата, у повній сім’ї.