«Повага до особистості – наша спільна мета»

        У жовтні 2012 року фахівцями із соціальної роботи Олександрійського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі - центр) відбулося інспектування сім`ї С., у ході якого були виявлені складні життєві обставини даної родини, спричинені складними стосунками між членами сім`ї, тобто зневажливому ставленні батьків до дітей і одне до одного.
        Мати від попереднього шлюбу мала одинадцятирічного сина, вийшла заміж вдруге та народила сина. І тут почалися проблеми…
        Спочатку батько, а потім і матір, почали сприймати старшого сина, як небажаного члена родини. Доходило до абсурду: за неохайно виконану роботу хлопця позбавляли обіду чи вечері. Роботу, якою його навантажували, назвати легкою неможна. Одинадцятирічний хлопчик повинен був копати город, фарбувати вікна та двері, мити посуд за усіма членами родини, у вільний час йому доручали глядіти молодшого брата. Не дивно, що одного разу цей хлопчина не витримав і утік з дому. Знайшли його того ж вечора, але вітчим та мати хлопчика причетними до такого вчинку хлопця себе не вважали. Як і раніше, вони вважали, що його мало карали та давали мало роботи.
        Діяти потрібно було негайно. В ході роботи було з'ясовано, що так само жорстоко з вітчимом поводилися його батьки у дитинстві, та й в армії він зазнав неабияких знущань. Але найважчою справою для спеціалістів центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді виявилось викликати сумніви у вітчима про його «правильні методи виховання», а також дати зрозуміти, що його пасинок не винен у знущаннях над ним, і, зробивши нещасним пасинка, свого минулого не змінити.
        З матір`ю хлопчика теж щоденно проводилася робота. Виявилось, що вона настільки боялася втратити чоловіка, що спочатку робила вигляд, що не помічає знущань над її сином. А невдовзі чоловік переконав її у тому, що її син неохайний, ледар, брехун, і , якщо його не тримати у «їжових рукавицях», з нього виросте антисоціальний елемент, а з таким він жити не збирається та піде від них. Великих зусиль знадобилося, щоб її материнська любов до старшого сина, повернулась. Для цього фахівцями із соціальної роботи проводилися бесіди, переглядалися разом фільми, де пропагувалася любов та взаємоповага між членами родини.
        Велика психологічна робота проводилася із старшим сином для зняття в нього стресу після пережитого, розвитку в нього таких якостей як самоповага, самовпевненість, віра у добро та щасливе майбутнє. За порадами спеціалістів центру родина почала влаштовувати сімейні пікніки, родинні вечері, за якими велися відверті розмови, розповідалося про те, що відбулося за день, та створювались плани на прийдешнє.
        Тепер усі, а не тільки батьки, мають право голосу, право на свою думку та право вибору своїх дій на майбутнє.



Прес-центр ОЦСССДМ
27.09.2013 року