Під час інспектування сім’ї, молода жінка В. скаржилася на сімейне життя: чоловік зловживає спиртним, не визнає її господинею в домі, не працює, а коли вдається щось заробити зразу ж міняє все на оковиту.
        Звичайно В. викликала співчуття. Ще зовсім недавно молода симпатична юнка не вважала за потрібне дослухатися порад рідних та моральних настанов вчителів, була впевнена, що треба жити так, як хочеться, і вірила у свою щасливу долю. Опам’яталася тільки у шістнадцять років, коли з великого кохання народила сина, а сімейне життя з милим залишало бажати кращого. Потім було розлучення, нові стосунки, народження одна за одною трьох доньок. І знову всі сподівання на спокійне сімейне життя виявилися марними. Будні сім’ї В. були сповнені безгрошів’ям, п’яними сварками, невирішеними побутовими проблемами та невизначеним майбутнім.
        Але соціальним працівникам, які уважно слухали скарги молодої жінки, все ж більше було шкода чотирьох її дітей. Адже вони не винні у тому, що човен сімейного життя їх матері все більше розбивався об побутові проблеми повсякденності. Чому саме вони мають відповідати за непорозуміння між батьками? Чому їх кращими спогадами про дитинство мають стати сірі стіни і брудна постіль, відсутність іграшок і нестача одягу та їжі, постійні сварки між мамою і татом?!
        В. згодилася на соціальний супровід її сім’ї Бобринецьким районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Під час відвідин сім’ї та розмов з В. соціальні працівники часто поверталися до питання: чому саме так склалося її життя? Що В. вважає за потрібне змінити, щоб сталися зміни на краще у її сім’ї? Поволі разом дійшли висновку, що вона несе відповідальність за свою родину, своїх дітей, їх майбутнє. І, звичайно ж, соціальні працівники будуть поруч, допоможуть, підкажуть, підтримають, сприятимуть оформленню соціальних допомог та інше. Але головне – це її особисте, ставлення до життя, прагнення змінити його на краще, постійна і невтомна праця. Не їй шукати опори, а самій стати опорою родини.
        Крім того, соціальними працівниками було проведено бесіди з її чоловіком про те, що зловживання алкогольними напоями та зневажливе ставлення до дружини руйнує сім’ю і робить нещасними їх чотирьох дітей.
        За кілька місяців обійстя В. було не впізнати. Будиночок світився вимитими шибками, приємно дивував вибіленими стінами і чистотою. В. домовилася про обробіток городу на зиму, а її чоловік влаштувався на роботу. В. поділилася, що він намагається утримуватися від вживання спиртних напоїв, проводить вечори вдома, з сім’єю. Але найбільше прикрашали будинок щасливі дитячі посмішки. І в такі хвилини розумієш, що центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працюють не даремно, адже сімейне щастя – це найголовніше.




Прес-центр ОЦСССДМ
за матеріалами Бобринецького РЦСССДМ
21.11.2011 року