Тетяна прибула у соціальний центр матері та дитини з новонародженим сином відразу після його народження. Питання про повернення додому, де сім’ю чекав чоловік та батько дитини, навіть не стояло. У будинку, куди вони мали повернутись, не було створено жодних умов для проживання новонародженої дитини: відсутні вікна, світло, дрова на опалювальний період, купи брудних речей по всьому дому і т.ін. Та й сама Тетяна вже мала досвід позбавлення її батьківських прав стосовно двох дітей через неналежний догляд за ними та пристрасть жінки до алкоголю.

Зі спогадів Тетяни, з самого дитинства вона постійно бачила одну й ту ж картину - завжди п’яну матір, бруд, холод і голод у домівці. Тетяна бачила свою матір брудною, у чомусь старому та засмальцьованому. Ще вона завжди була напідпитку з черговим синцем на обличчі, який малював їй або твердий кулак чергового чоловіка, або ріг будинку, що невдало ставав на дорозі перед п’яною жінкою. У будинку могло не бути їжі по кілька днів, однак присутність алкоголю була обов’язковою.

Батька у Тетяни не було ніколи. Проте, було безліч тих, хто намагався його замінити. Так вона й виросла у компанії завжди п’яної матері та її чоловіків. А з 16 років почала пити й сама. Сказала, що іншого життя вона ніколи не бачила й не уявляла, що воно буває...

Коли Тетяна народила втретє, сказала, що зробить усе, аби зберегти сина. Цивільний чоловік визнав своє батьківство щодо хлопчика. Але потрібен був час, аби створити належні умови для повернення дитини додому. Породіллі запропонували скористатись шансом розпочати життя з чистого аркуша. За згодою жінки та за направленням одного із районних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області, її з новонароджениою дитиною направили до Кіровоградського обласного соціального центру матері та дитини.

Жінка до закладу прибула з документами, що посвідчують особу її та її дитини, і з кількома речами, які були з нею у лікарні. Вона не мала елементарних засобів гігієни для себе та дитини, сезонного одягу та взуття; перебувала у пригніченому стані, мала низьку самооцінку та страх перед невідомим.

У закладі жінка вперше в житті отримала власний життєвий простір – окрему кімнату для себе та свого сина. За сприяння спеціалістів закладу Тетяна навчилась долати страхи та підвищила власну самооцінку. Тут їй допомогли оформити державну соціальну допомогу при народженні дитини, навчили планувати сімейний бюджет та заощаджувати кошти. В результаті, певну суму коштів жінка відклала на омріяне окреме від матері житло.

В закладі Тетяна оволоділа основними правилами догляду за новонародженою дитиною, підтримки грудного вигодовування, режиму дня сина, дотримання гігієни. Вперше в житті у соціальному закладі 28-річна Тетяна отримала безкоштовні кваліфіковані послуги перукаря та знання по догляду за собою.

Жінка відповідально та сумлінно намагалась виконувати усі рекомендації спеціалістів та довести, що вона хороша й турботлива мати. Коли іншим мешканкам закладу потрібна була допомога у тимчасовому догляді за їхніми дітьми, то вони звертались саме до Тані.

За період перебування Тетяни з сином у закладі, її чоловік влаштувався на роботу у фермерське господарство, що знаходиться в іншому селі, подалі від «хмільної компанії». Тут він отримав житловий будинок з можливістю поступової виплати боргу за нього. Після відвідування даного помешкання працівниками районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, встановлено, що у будинку було створено усі належні умови для проживання з малолітньою дитиною.

Одного літнього дня Михайло приїхав за дружиною й сином, щоб продовжувати своє нове життя разом. Коли молода сім’я залишала заклад, усі речі, отримані тут за сприяння волонтерів, навіть не вмістились в машину.

Соціальний центр матері та дитини постійно здійснює моніторинг влаштування у громаді жінок, які вибули з закладу. Після чотирьох місяців проживання у громаді нам відомо від районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який здійснює соціальний супровід сім’ї Тетяни, що її сім’я змінилась до невпізнання: живуть в іншому селі, мають свій будинок, не пиячать, чоловік має роботу, а Тетяна дбайливо доглядає сина, тримає велике господарство й вирощує городину, намагається встановити контакти зі старшими дітьми, аби згодом повернути і їх. А також, Таня не перестає дякувати всім, хто повірив у неї і надав їй шанс – розпочати життя з чистого аркушу.